Cocaine 97% Нюрба

Але, будьте обачні, шановні панове та пані! Маю для вас якусь свою історію, що заставить вас жахнутися, відшукати мене і почати обзивати дурнем. Але, безумовно, я повідомлю її. Може, комусь цікаво буде, споглядаючи на мої закладки та мою життєву ситуацію. Давайте почнемо.

Завдяки одному дому з грошима, я здобула чек за свою роботу. І хоча багато віддавала на ці закладки, я все ж певна, що варто було. Стимул який, їй-богу, це було щось. Так, я знаю, це не найрозумніший варіант, але що ж робити в таких ситуаціях, коли з'являється такий сильний імпульс? Накатитися було щось неймовірне, непередбачуване та неймовірно захоплююче.

Отже, з прямої руки мені дали номерок того самого "джантика", який мав мені доставити цей стимулюючий товар. Через кілька годин відчуття негативу та тривоги поступово змінилися на вже знайоме мені відчуття ейфорії та привороту. Для мене це було як наркотичне засіб до щастя, який відкрив мені двері в інший світ, де проблеми зникали.

З чорного ринку я дізналася про дивовижний гідропон, що мав налаштувати мене на хвилювання. Така комбінація з кокаїном може привести до дивовижних наслідків, і я була готова до цього. Ще знаю, що не можна любити закладки занадто сильно, адже залежність може зруйнувати тебе. Один раз може бути саме тим, що тобі потрібно, але з часом треба буде зупинитися, щоб не втратити себе повністю.

Потім я зустріла парубка, який казав, що може мені здати дуплити. Німецьке слово, яким вони називають приманки. Я погодилася, адже чому б ні? Страшно було, але одночасно це було і цікаво. Він нашвидкоруч вийшов і через деякий час повернувся зі спійманим товаром. Це було відчуття справжньої перемоги, почуття надії на краще, але і пізнання небезпеки нової сторони життя.

Знакомий порекомендував мені їхати на море відпочити в палатках. "Якщо накачаний та пройнятий стимулюючими речовинами можеш насолодитися моментом, тоді відпочинок у палатках на березі моря - просто неймовірний. Ти маєш спробувати це минулого літа," - він говорив.

А я згодилася. Морський бриз, зорі на небі, затишні палатки та відсутність буденних клопотів - все це стало реальністю для мене. Я відчувала себе позбавленою проблем, пустощів та болію. Відчуття ейфорії, яке мене охопило, було настільки міцним, що я навіть забула про своє минуле.

Що є ще неймовірнішим, гідропон та кокаїн робили мене відкритою для нових знайомств. У цих молодих людей теж була своя історія, свої цілі та своє спілкування. Ми почали обговорювати про наші закладки, про те, які вони можуть бути стимулюючі для нас. Були моменти, коли ми чули один одного, розуміли і підтримували. Таке спілкування було неймовірно важливим для мене.

Я знаю, що це був не найкращий шлях, але життя передається пульсуючими емоціями. Кожен із нас мириться з власними відомостями та діями, і я була готова приймати його насолоди. Хоча добре я все ж розуміла, що воно може бути шкідливим та небезпечним.

Але хай це буде попередженням для вас, друзі! Не занурюйтесь у світ наркотиків, не впускайте своє життя в небезпеку. Краще використовувати свої стимули для досягнення великих речей, для відкриття нових горизонтів. Втім, кожен має вибрати свій шлях.

Отже, моє подорожжя в море було короткотривалим, але неймовірно яскравим. Я багато чого зрозуміла в цьому шаленому всесвіті наркотиків та стимулів. Та, можливо, тепер моє внутрішнє світло загасне без вживання, але пам’ять про те, що було, залишиться.

Я сижу на своей кровати, включаю бит и начинаю рифмовать. Меня зовут Джэймс, но на улице меня знают как Крэйзи Джэй. Я наркоман рэпер, и это моя история о том, как я купил кокаин и провел ночь в супермаркете, прячась от сторожа.

Ночь была прохладной, а я горячий как закладка. Знал я, что нужно найти дурь, чтобы поднять свой настрой. Я вызвал своего дилера по кличке Чиллер, он всегда знал, где достать хорошую анашку. – Эй, Чиллер, нужна закладка, – кричу я в трубку телефона. – Знаю, бро, – отвечает он. – Я на связи, приезжай в мой район.

Я садился в свою крутую машину и отправлялся к Чиллеру. Кусался я от шуганя, не мог дождаться того момента, когда получу свою порцию дурочки. Когда я приехал к его дому, он уже ждал меня на пороге. – Джэй, братишка, как дела? – спросил Чиллер. – Хорошо, братан, – ответил я. – Ты знаешь, что я иду через трудности, анашка меня спасает от этой суровой реальности.

Чиллер улыбнулся и протянул мне пакетик с белым порошком. Это был мой долгожданный кокаин. Мы поздоровались, и я отправился прямиком в супермаркет, чтобы провести ночь в безопасности. Я знал, что там будет много народу, и сторож не обратит на меня внимания. – Эх, шугань, я все время смотрю на тень, – шепчу я сам себе.

Я вошел в супермаркет и окунулся в мир ярких красок и ароматов. Наркотик уже начал действовать, и я чувствовал себя настоящим королем магазинных полок. Чуть не задел корзину, смешно, но я проклинал свою дурь.

Прошел час, а я все еще блуждал по коридорам магазина с восторженным взглядом. Я зажег драп, чтобы еще больше окунуться в мои сумасшедшие галлюцинации. Какое счастье, что в супермаркете никто не заподозрит, что я дую конопель.

Я прошел мимо полок с мороженым, и тут мое внимание привлекла витрина с фруктами. Как магнит меня притягивала свежая клубника. Я взял коробку и начал есть ее прямо на месте. Боже мой, какая сладость! Я просто таял от счастья и удовольствия.

Но тут на меня обратил внимание сторож. Он смотрел на меня с недоверием и смущением. Я понял, что я взял клубнику, не заплатив за нее. Мой мозг просто закипел от эйча. Что делать? Бежать? Прятаться? Я ринулся прочь от него, но он стал мне вслед.

Я знал, что супермаркет огромный, есть много укрытий, где я могу спрятаться. Я забежал в отдел с товаром для дома и попытался вписаться в толпу покупателей. Какая удача, что я был одет в черную куртку, и мне удалось смешаться с остальными. «Черт, все это из-за кокаина», – снова шепчу я себе.

Я продолжил бродить по супермаркету, прятаясь от сторожа. Внезапно мое внимание привлекли пакетики с чипсами. Я решил, что хочу поесть, и начал загружать их в свою корзину. Конечно, я не собирался заплатить, но это было слишком вкусно, чтобы устоять.

Вдруг я услышал глухой голос сторожа: – Стой! Эй, ты! – эхом разнеслось по всему магазину.

Я попытался ускорить шаг, но он быстро догнал меня. «Чертов эйч, это конец», – подумал я.

– Что ты делаешь? – прорычал сторож.

– Я просто... просто разгружаю корзину, – запинаясь, ответил я.

– Тебе надо заплатить за все это, – сказал он.

– О, конечно, заплачу, – стараясь сохранять спокойствие, произнес я, вытаскивая из кармана деньги.

Сторож ушел, и я понял, что это было моим шансом сбежать. Я бросил корзину, куда насобирал чипсов, и пустился в бега. Я спрыгнул через ограждение и выбежал на улицу.

Я вернулся в свою машину и припарковался на улице. Мое сердце все еще билось сумасшедше, я все еще трясся от дурного переживания. Сейчас важно успокоиться, подумал я, доставая из кармана трубку с героином. – Вот это релакс, – проговорил я вслух, когда зажег трубку и вдохнул дым.

Мое тело расслабилось, все страхи и тревоги ушли куда-то далеко. Я лег в свое сиденье и погрузился в туманный мир блаженства.

Это была дикая ночь, я путешествовал по супермаркету, спрятавшись от сторожа. Этот опыт только укрепил во мне жажду новых приключений и настоящей свободы. Я наркоман рэпер, я живу своей молодежной мечтой и никуда не спешу.

«Возможно, однажды я найду баланс и откажусь от всего этого, но пока я наслаждаюсь каждым мгновением своей безумной жизни. Я Крэйзи Джэй, и это мой путь».